Вроджена вада серця — це структурна аномалія серця або його великих судин, яка виникає ще під час внутрішньоутробного розвитку. Такий дефект присутній від народження і може впливати на циркуляцію крові в організмі. У деяких випадках вада може бути несуттєвою та не потребувати негайного втручання, тоді як інші порушення становлять серйозну загрозу життю дитини або дорослого.
Це одне з найпоширеніших вроджених захворювань: за статистикою, вроджена вада серця зустрічається у 8–10 немовлят з 1000 новонароджених. Завдяки досягненням сучасної медицини більшість дітей з такими діагнозами можуть жити повноцінним життям після корекції або лікування.
Причини виникнення
Причини виникнення вроджених вад серця є багатофакторними. На розвиток серцево-судинної системи плоду можуть впливати як генетичні фактори, так і зовнішні умови. До основних причин належать:
- Генетичні мутації та спадкові синдроми (наприклад, синдром Дауна, Ді Джорджі).
- Інфекції під час вагітності, особливо в першому триместрі (краснуха, цитомегаловірус, токсоплазмоз).
- Цукровий діабет у матері.
- Вживання алкоголю, наркотиків або певних медикаментів.
- Радіаційний вплив.
- Дефіцит фолієвої кислоти або інших важливих мікроелементів у матері.
Важливо зазначити, що вроджена вада серця може виникнути навіть при повній відсутності очевидних факторів ризику.
Класифікація вроджених вад серця
Існує понад 30 різновидів вроджених аномалій серця. Умовно їх поділяють на:
Ціанотичні вади (з синюшністю)
Ці стани супроводжуються зниженням насичення крові киснем, що викликає синюшність шкіри та слизових.
Найпоширеніші приклади:
- Тетрада Фалло.
- Транспозиція великих судин.
- Атрезія трикуспідального клапана.
Аціанотичні вади (без синюшності)
Кров добре насичується киснем, але циркулює неправильно, що створює перевантаження певних камер серця.
Найчастіші типи:
- Дефект міжпередсердної перегородки (ДМПП).
- Дефект міжшлуночкової перегородки (ДМШП).
- Відкрита артеріальна протока (ВАП).
- Коарктація аорти.
Деякі вроджені вади серця можуть поєднувати декілька анатомічних порушень одночасно, утворюючи складні комбіновані вади.
Симптоми та прояви
Клінічна картина залежить від типу і ступеня вади. У новонароджених симптоми можуть бути явними вже з перших годин життя, або ж проявитися пізніше. Найпоширеніші симптоми:
- синюшність шкіри (ціаноз);
утруднене дихання, задишка, швидка втомлюваність при годуванні; - прискорений або нерівномірний пульс;
- затримка у наборі ваги;
- набряки;
- серцеві шуми (виявляються під час аускультації);
- непритомність або судоми.
У дітей старшого віку та дорослих вроджена вада серця може проявлятись як підвищена втома, головний біль, порушення серцевого ритму, біль у грудях або часті респіраторні інфекції.
Методи діагностики
Для виявлення вроджених вад серця використовуються сучасні інструментальні та лабораторні методи:
- Ехокардіографія (УЗД серця) — головний метод візуалізації серцевих структур.
- Електрокардіограма (ЕКГ) — визначає ритм, провідність та навантаження на камери серця.
- Рентгенографія грудної клітки — дозволяє оцінити розміри серця і стан легень.
- Катетеризація серця — інвазивна процедура для детального вивчення анатомії та тиску в камерах серця.
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — додаткове уточнення складних випадків.
- Пренатальна діагностика — фетальна ехокардіографія під час вагітності (на 18–22 тижні).
Своєчасна діагностика дає можливість підготуватися до лікування одразу після народження або виявити ваду ще до появи ускладнень.
Лікування вроджених вад серця
Тактика лікування залежить від складності вади, загального стану пацієнта та наявності ускладнень. Виділяють такі основні підходи:
Консервативне лікування:
- медикаментозна терапія для зменшення симптомів (сечогінні, бета-блокатори, інгібітори АПФ);
- регулярне кардіомоніторування;
- профілактика інфекційного ендокардиту.
Хірургічне лікування:
- радикальні операції (усунення дефекту, протезування клапанів, пересадка судин);
- паліативні втручання для тимчасового покращення кровообігу;
- ендоваскулярні методи (балонна дилатація, імплантація оклюдерів).
Більшість операцій виконується в дитячому віці, але іноді лікування може бути відкладене до досягнення певного віку або проводитись у кілька етапів.
Прогноз і життя після лікування
Завдяки розвитку кардіохірургії та неонатології, близько 85–90% дітей з вродженими вадами серця після операції живуть повноцінним життям. Проте важливо дотримуватися постійного нагляду кардіолога, особливо у перші роки після втручання.
Пацієнтам можуть бути рекомендовані:
- обмеження фізичних навантажень;
- індивідуально підібрана дієта;
- регулярні обстеження (УЗД, ЕКГ);
- щеплення та профілактика інфекцій;
- психологічна підтримка для адаптації.
Навіть після корекції вроджена вада серця може залишити певні функціональні особливості, які потребують моніторингу протягом життя.
Профілактика
Запобігти всім вродженим вадам неможливо, але ризик можна знизити:
- регулярне планування вагітності;
- генетичне консультування;
- відмова від алкоголю, куріння, наркотиків;
- контроль цукрового діабету та інших хронічних захворювань;
- прийом фолієвої кислоти до та під час вагітності;
- уникнення контакту з інфекціями в першому триместрі.
Жінки з уже наявними вродженими вадами серця також потребують передгравідарного консультування, щоб оцінити ризики для себе і майбутньої дитини.
Вроджена вада серця — не вирок, а виклик, який можна подолати за допомогою сучасної медицини. Завдяки ранній діагностиці, професійній медичній допомозі та підтримці з боку сім’ї діти й дорослі з такими станами можуть жити повноцінно. Головне — бути поінформованим, уважно ставитись до свого здоров’я і дотримуватись медичних рекомендацій.
